Мільйони українських громадян, які отримали тимчасовий захист у країнах Європейського Союзу, опинилися в ситуації правової невизначеності. Перебуваючи у статусі тимчасового захисту вже понад два роки, вони стикаються з обмеженими можливостями для інтеграції та відсутністю чітких перспектив на майбутнє.
Про це розповідає News IO
Правовий статус та проблеми на ринку праці
Станом на червень 2025 року близько 4,3 мільйона українців у ЄС мають статус тимчасового захисту. Європейська комісія запропонувала подовжити його до березня 2027 року, хоча цей механізм із самого початку розраховувався на максимум три роки. Його мета — надати негайний захист тим, хто змушений тікати від війни, яку росія розв’язала проти України.
Втім, пролонгація статусу не вирішує питання довгострокової інтеграції. Через правову невизначеність українці часто мають обмежений доступ до ринку праці та житла. Роботодавці неохоче укладають контракти з людьми, котрі можуть бути змушені залишити країну. Виникає потреба знайти новий, стабільний правовий статус для українських біженців.
«Потреба в стратегічному підході, зорієнтованому на майбутнє, стає дедалі гострішою», – каже Мартін Вагнер, радник з політики у Віденському Міжнародному центрі розвитку міграційної політики (ICMPD).
Водночас інтеграція українців у систему притулку ЄС — не варіант, оскільки це призведе до перевантаження національних систем. Наприклад, у Чехії наразі перебуває близько 400 тисяч українців зі статусом захисту, тоді як країна щороку розглядає лише кілька сотень заяв на притулок. Крім того, Україна не зацікавлена у втраті громадян, які можуть повернутися додому після завершення війни.
Мотивація до повернення та варіанти для майбутнього
За даними опитування Управління ООН у справах біженців, проведеного влітку 2024 року, лише 61% українських переселенців у ЄС висловили бажання повернутися на Батьківщину. Ще рік тому таких було 76%. Експерти зазначають, що рішення про повернення значною мірою залежить від безпекової та економічної ситуації в Україні. Через триваючі обстріли та нестабільність швидке повернення малоймовірне, а діти, які інтегрувалися у нових країнах, можуть не захотіти залишати звичне середовище.
Країни ЄС мають механізми для надання тривалого легального статусу, але зазвичай вони стосуються лише тих, хто спроможний самостійно забезпечити себе фінансово. Таким чином, частина переселенців — передусім літні люди, багатодітні матері, люди з інвалідністю — залишаються поза межами таких рішень і можуть найбільше постраждати, якщо тимчасовий захист буде скасовано.
Обговорюються різні пропозиції, зокрема створення спеціального дозволу на проживання Reconstruction Permit, який дозволить українцям перебувати у ЄС до 10 років з можливістю відвідувати Україну. Деякі експерти пропонують надати постійний статус перебування, щоб вирішити питання раз і назавжди.
Водночас питання українських біженців є політично чутливим у країнах ЄС. Домовленості щодо загальноєвропейського законодавства можуть тривати роками, тож аби уникнути напруги між країнами-членами, у ЄС розглядають призначення спеціального посланця, який розробить альтернативу чинному тимчасовому захисту. Головне завдання — запропонувати ефективну модель, яка задовольнить як потреби українців, так і вимоги країн-учасниць ЄС.