На сході України посеред полів соняшника з’являються протитанкові рови й колючий дріт — саме такі інженерні укріплення нині є пріоритетом української оборони, аби встигнути зупинити можливий літній наступ російських військ. Останні два роки тут триває безпрецедентна програма будівництва оборонних споруд, яка охопила сотні кілометрів фронту.
Про це розповідає News IO
Масштаб і виклики будівництва укріплень
З початку 2024 року Україна активізувала спорудження оборонних ліній, вкладаючи у цей проєкт понад 46 млрд гривень, що складає майже 2% військового бюджету. За словами військового інженера полковника Олега, який відповідає за майже 300 км лінії, основне завдання — максимально швидко і глибоко рити траншеї та зводити бетонні перешкоди від Харківщини до Запоріжжя. На ділянці полковника встановлюють цілі ряди бетонних «пірамід», а також розміщують багаторівневі загородження та пастки для техніки противника.
“Армія, яка копає глибше, — це армія, яка виживає”, — наголошує полковник Олег, підкреслюючи важливість якісної фортифікації.
Втім, реалізація масштабної програми стикається з низкою проблем — затримками, ударами по техніці з боку російських дронів, а також із корупційними скандалами. Лише за останній рік російські війська використали слабкі місця в обороні України на півночі, розпочавши наступ силами до 50 тисяч осіб. Це змусило Київ прискорити будівництво одразу трьох оборонних поясів, які мають зупинити ворога ще до прориву вглиб країни.
Еволюція оборонних систем та нові загрози
Досвід попередніх років показав, що класичні форми оборони — окопи й спостережні пункти — вже не є достатньо ефективними через широке застосування дронів та нових тактик ворога. Сучасні укріплення риють значно глибше, облаштовують захищені місця для невеликих груп, командні пункти для операторів БПЛА й укриття від високоточної зброї. Українські підрозділи постійно адаптуються: встановлюють металеві спіралі (колючий дріт типу «Єгоза»), які ускладнюють просування дрібних груп противника на мотоциклах і баггі.
Змінюється й організація будівництва: першу лінію оборони зводять піхотинці, другу — інженерні війська, а третю — цивільні адміністрації, які укріплюють підступи до стратегічних міст. Водночас через швидкі зміни на фронті деякі елементи оборони можуть застаріти навіть до того, як ворог встигне їх досягти.
Попри активізацію робіт та залучення бізнесу й донорів, у низці регіонів залишаються небезпечні прогалини. Так, навесні 2024 року російські війська змогли прорвати недостатньо укріплену ділянку на кордоні Харківщини, а зараз перебувають у 12 милях від Сум. Місцеві військові підкреслюють: на півночі досі відсутня надійна система захисту.
Зі свого боку, місцева влада та військові інженери заявляють про постійний тиск російської артилерії та необхідність подальшого нарощування темпів робіт. У липні цього року суд заарештував колишнього заступника мера Харкова за підозрою у розкраданні коштів, призначених для оборонних споруд, що додало уваги до теми контролю за використанням бюджетних ресурсів.
Експерти наголошують: сучасна війна вимагає гнучкості й швидкої адаптації фортифікацій до умов бойових дій, а також тісної співпраці між військовими, цивільними адміністраціями та бізнесом для забезпечення ефективного захисту від загроз з боку росії.