Вчені з Університету Саутгемптона, у співпраці з колегами з Канади та Китаю, представили нові переконливі докази того, що масштабна кліматична криза VI століття, відома як пізньоантична Мала льодовикова доба, відіграла ключову роль у занепаді Римської імперії. Дослідницька група вивчала незвичайні валуни, знайдені на піднесеній пляжній терасі на західному узбережжі Ісландії, і встановила, що ці камені були перенесені туди айсбергами під час інтенсивного, але короткочасного періоду похолодання, який розпочався приблизно в 540 році нашої ери і тривав близько 200-300 років.
Про це розповідає News IO
Кліматичні зміни та падіння імперії
«Ця кліматична подія могла стати тим вирішальним фактором, який остаточно підірвав стійкість Римської імперії», – зазначив професор Том Гернон з Університету Саутгемптона, співавтор дослідження.
Історики вже давно обговорюють вплив кліматичних змін на падіння Римської імперії, і це нове дослідження підкріплює гіпотезу про те, що раптове та значне похолодання могло підірвати основи імперії та спровокувати масові міграції, які кардинально змінили політичну карту Європи того часу. Вважається, що причиною цього льодовикового періоду став вулканічний попіл від серії потужних вивержень, який заблокував сонячне світло і призвів до зниження глобальної температури.
Нове розуміння кліматичних змін
Результати дослідження, опубліковані в журналі Geology, надають нове розуміння кліматичних змін, що відбувалися в Північній Атлантиці. Доктор Крістофер Спенсер з Університету Королівства, провідний автор дослідження, зазначив, що знайдені камені відрізнялися від місцевих порід Ісландії, і їхнє походження залишалося загадкою. Співавтор дослідження, професор Росс Мітчелл з Китайської академії наук, припустив, що незвичайний склад каменів вказував на їхнє транспортування айсбергами з Гренландії.
Щоб визначити походження каменів, вчені провели детальний аналіз віку та хімічного складу крихітних кристалів циркону, що містилися в них. Доктор Спенсер зазначив, що циркони є своєрідними «капсулами часу», які зберігають інформацію про момент свого утворення та свій хімічний склад, що дозволяє ідентифікувати їхнє походження, подібно до криміналістичної експертизи.
Аналіз показав, що вік порід варіювався в межах майже трьох мільярдів років, охоплюючи значну частину геологічної історії Землі. Вчені змогли ідентифікувати характерні «відбитки» цих порід у певних геологічних регіонах Гренландії, що підтвердило їхнє походження. Доктор Спенсер підкреслив, що це є першим прямим доказом транспортування великих гренландських валунів до Ісландії айсбергами.
Професор Гернон додав, що той факт, що камені походять майже з усіх геологічних регіонів Гренландії, є вагомим свідченням їхнього льодовикового походження, адже льодовики, рухаючись, руйнують різні породи та переносять їх із собою. Команда дослідників вважає, що ці замерзлі в льоду породи були відкладені протягом VII століття нашої ери, що збігається з періодом значних кліматичних змін, відомим як подія Бонд-1.
Доктор Спенсер підсумував, що це дослідження є яскравою ілюстрацією взаємопов’язаності кліматичної системи, де зростання льодовиків, розкол айсбергів, зміни океанських течій та ландшафтів є частиною одного складного процесу.