У Богодухівському та Золочівському районах Харківської області 21 квітня зафіксовано масовану атаку російських військ, внаслідок якої постраждали 11 осіб. За інформацією Державної служби з надзвичайних ситуацій, під ворожим вогнем опинилися об’єкти цивільної інфраструктури та приватний житловий сектор.
Про це розповідає News IO
Наслідки обстрілів: руйнування та пожежі
Після атак виникли чотири осередки пожеж, було пошкоджено цивільні підприємства, адміністративні споруди, торговельні заклади і приватні будинки. На місці події продовжують працювати рятувальники та правоохоронці, які ліквідовують наслідки ударів і надають допомогу постраждалим.
«Під ударами опинились об’єкти цивільної інфраструктури та приватний сектор. В результаті влучань сталися 4 осередки пожеж. Пошкоджень зазнали цивільні підприємства, адміністративні будівлі, заклади торгівлі та приватні будинки», – йдеться в повідомленні.
Травмовані серед місцевого населення
Раніше обласна адміністрація уточнювала, що серед постраждалих у Богодухівському районі — 46-річна жінка з тілесними ушкодженнями, а також 18-річна та 83-річна жінки, які пережили гостру реакцію на стрес.
Російські війська систематично застосовують різноманітні види озброєння — ударні безпілотники, ракети, керовані авіабомби та реактивні системи залпового вогню — для атак на міста України та цивільну інфраструктуру.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі удари як воєнні злочини, наголошуючи на їх цілеспрямованості. Обстріли систем життєзабезпечення, медичних закладів та об’єктів інфраструктури, що позбавляють людей базових умов для життя, розцінюються як прояви геноцидних дій.
Багато правозахисників, дослідників та юристів вважають, що росія під час широкомасштабної війни вчиняє дії, які можуть підпадати під визначення геноциду, зокрема:
- публічні заяви про намір знищити українську націю;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення;
- переслідування людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- знищення освітян та представників української культури;
- впровадження системи виховання, спрямованої на зміну ідентичності дітей;
- депортація українських дітей до росії;
- знищення українських книг та артефактів.
Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду, ухвалена 1948 року, зобов’язує країни-учасниці (наразі їх 149) запобігати таким злочинам і карати за них як у воєнний, так і в мирний час. Геноцид визначається як дії з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
Керівництво росії продовжує заперечувати цілеспрямованість ударів по цивільних об’єктах в Україні, однак факти масових руйнувань лікарень, шкіл, дитячих садків, енергетичних та водопостачальних об’єктів свідчать про протилежне.