Новітнє міжнародне дослідження науковців з Університету Брауна (США) та Бернського університету (Швейцарія) пропонує несподіване пояснення характерного червоного забарвлення Марса. Згідно з результатами, опублікованими в науковому журналі Nature Communications, червоний колір планети зумовлений мінералом феригідритом, різновидом іржавого заліза, що міститься в поверхневому пилу.
Про це розповідає News IO
Дослідницька група залучила комплексні дані з кількох джерел: орбітальних спостережень NASA Mars Reconnaissance Orbiter та європейських апаратів Mars Express і Trace Gas Orbiter, а також наземних вимірювань різних марсоходів. Ці дані дозволили отримати детальні спектральні характеристики запиленої поверхні Марса.
Для проведення максимально точних лабораторних досліджень науковці мусили подолати технічні виклики, пов’язані з надзвичайно малим розміром марсіанського пилу. Використовуючи спеціальну шліфувальну машину, вони змогли зменшити частинки феригідриту та базальту до субмікронних розмірів, імітуючи справжній марсіанський пил. Потім дослідники вивчали, як світло взаємодіє з цими частинками в умовах, що імітують марсіанське середовище.
Результати суттєво відрізняються від попередніх теорій. Раніше вважалося, що червоний колір Марса спричинений гематитом — мінералом, що міг утворитися внаслідок реакції заліза з атмосферою без значної кількості рідкої води. Нове відкриття вказує на феригідрит — мінерал, який формується саме в холодному водному середовищі.
“Питання про те, чому Марс червоний, хвилювало науковців сотні, якщо не тисячі років,” — зазначив Адомас Валантинас, науковий співробітник Браунського університету. — “На основі нашого аналізу ми вважаємо, що феригідрит присутній всюди в пилу, а також, ймовірно, в гірських породах. Ми не перші, хто припускає, що феригідрит відповідає за червоний колір Марса, але наше дослідження вперше підтверджує це поєднанням спостережень і новітніх лабораторних методів.”
Це відкриття може кардинально змінити наукові уявлення про геологічну історію Марса та його потенційну придатність для життя в минулому. Дослідники припускають, що у певний момент залізо в марсіанських гірських породах вступило в реакцію з водою або з водою і киснем, утворивши оксид заліза, який за мільйони років розпався на пил і був розсіяний вітрами по всій планеті.