Українське військове керівництво та чиновники заявляють про підвищену загрозу з боку російської федерації, яка готує масштабний літній наступ. Ці очікування зростають на тлі невпевненості у продовженні підтримки України з боку США і європейських союзників, а також з огляду на нещодавні погрози з боку кремля щодо можливих нових вторгнень на українську територію.
Про це розповідає News IO
Погрози нових наступів та оборонна ситуація на фронті
Попри прагнення Києва добитися короткострокової паузи в бойових діях, надій на швидке завершення війни практично немає. Після перемовин у Туреччині українська делегація констатувала, що мир залишається далеким. Головний переговорник від рф заявив про можливість повторного вторгнення та захоплення Сумської й Харківської областей. Невдовзі володимир путін схвально відповів на пропозицію місцевої влади Курської області про те, що «Суми мають бути нашими».
Офіційні особи рф акцентують на створенні так званої «буферної зони безпеки» на українському кордоні, що може передувати майбутнім вторгненням. Така риторика, у поєднанні з нерішучістю США і повільним формуванням європейської «сили стримування», лишає Україну з обмеженими можливостями маневру.
За словами нардепа та командира дронового підрозділу Єгора Фірсова, нині російська впевненість у власних силах здається міцнішою за єдність Заходу.
«Путін переконаний, що зламає Україну. Він вірить, що наша повна капітуляція — це лише питання часу… Він вважає, що США можуть припинити допомогу будь-якої миті, а Європа — слабка і нерішуча».
Виснаження війни, мораль та технологічні переваги
Вздовж лінії фронту, що простягається на понад тисячу кілометрів, війна триває у виснажливому ритмі. На сході українські військові фіксують пересування російської піхоти на мотоциклах, багі і навіть електросамокатах. Колишній муфтій Саїд Ісмагілов порівнює їх із «роєм сарани — не суцільна хвиля, а нескінченний потік». Російські підрозділи атакують із застосуванням важкого й сучасного озброєння: плануючих бомб, ракет, дронів із оптоволоконним управлінням, нечутливих до радіоелектронної боротьби. Українські сили змушені були відступити із таких населених пунктів, як Торецьк і Часів Яр, оскільки утримання позицій стало надто витратним.
Австрійський військовий аналітик Франц-Штефан Гаді наголошує, що українська оборона залишається потужною й очікує поступового, але не катастрофічного просування росіян. Ситуація із забезпеченням артилерією дещо покращилася: роль США частково компенсували європейські постачання, а перевага рф в артилерійському вогні стала «незначною».
Втім, командири підрозділів підкреслюють: утримання лінії фронту дається дедалі важче, а моральний стан військових погіршується через відсутність чіткого плану перемоги. Олександр Ширшин, командир батальйону 47-ї механізованої бригади, публічно висловив занепокоєння тим, що навіть сучасна західна техніка не компенсує проблем із плануванням, які призводять до беззмістовних втрат. Він зазначив, що проблема полягає у системі, а не в окремих особах, і закликав переглянути підходи до ведення бойових дій відповідно до реального стану справ.
Генштаб ЗСУ пообіцяв розібратися у ситуації. Проте, як зазначає аналітик оборонної компанії Rochan Конрад Музика, війна оголила хронічні проблеми в системі командування, а реформи просуваються повільно.
Особливо гостро стоїть питання особового складу. путін стверджує, що щомісяця до армії рф добровільно вступають до 60 тисяч осіб, тоді як український призов становить нібито 30 тисяч. Аналітики сумніваються у достовірності цих даних. Україна відмовляється знижувати призовний вік до 25 років, а мобілізація й досі супроводжується проблемами корупції та примусового призову.
Серед позитивних тенденцій — нарощування внутрішнього виробництва дронів, які здатні завдавати суттєвих втрат противнику. Впроваджено систему бонусів: військові отримують цифрові бали за підтверджені відео знищення цілей дронами, ці бали можна використати на закупівлю комплектуючих у спеціалізованому маркеті Brave 1.
Колишній головнокомандувач Валерій Залужний, нині посол у Великій Британії, попереджає: не варто розраховувати на «якеcь диво, що принесе мир». За його словами, «маючи катастрофічну нестачу людей і економічну ситуацію, що руйнується, ми можемо говорити лише про високотехнологічну війну на виживання». Україна повинна прагнути мінімізувати втрати й досягати максимальної ефективності.
Зберігається висока загроза ракетних ударів рф по тилових об’єктах: аналітики Rochan фіксували масовані атаки понад 200 ракет за раз навесні. Виробництво росією ракет перевищує темпи їх використання, водночас запаси Patriot в Україні зменшуються.
Значно зросла і кількість дронових атак: лише за 20 днів травня рф випустила понад 2 тисячі Shahed. Нові моделі дронів літають вище, швидше, стають дедалі важчею ціллю для української ППО. Українська сторона покладається на системи Patriot і винищувачі F-16, але їх кількість залишається недостатньою. У травні було втрачено один F-16, проте пілот встиг катапультуватися після знищення трьох повітряних цілей.
В умовах посилення тиску з боку рф та виснаження власного ресурсу військові та державні управлінці визнають: Україні доведеться вести затяжну асиметричну боротьбу. Єгор Фірсов підсумовує: «Скільки це триватиме? Поки ми не зламаємо віру росіян у те, що нас можна перемогти».