Туреччина розпочала перемовини з російською федерацією щодо повернення систем протиповітряної оборони С-400, які були придбані майже десять років тому. Такий крок може стати ключем до нормалізації відносин Анкари із США та іншими державами-членами НАТО, а також дозволити Туреччині знову приєднатися до програми американських винищувачів F-35.
Про це розповідає News IO
Причини відмови від С-400 і перспективи для Анкари
За словами обізнаних джерел, питання про повернення С-400 було підняте президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом під час зустрічі з президентом рф Володимиром Путіним у Туркменістані. Раніше це питання вже обговорювалося між офіційними представниками обох країн.
Дії турецького президента стали відповіддю на зростаючий тиск з боку Вашингтона, який наполягає на відмові Туреччини від сучасних російських технологій. Проблема наявності С-400 у Туреччини та прагнення Анкари повернутися до програми F-35 обговорювалися і під час візиту Ердогана до Білого дому, де він зустрічався з президентом США Дональдом Трампом. За словами американського посла в Туреччині Тома Баракка, країна близька до відмови від С-400, і це питання може бути вирішене впродовж наступних чотирьох-шести місяців.
“Відмова від російського військового обладнання може значно поліпшити відносини з США, відкривши шлях до зняття американських санкцій з турецької оборонної промисловості і доступу Анкари до винищувачів F-35, заявили джерела. Один з високопоставлених турецьких дипломатів нещодавно заявив, що очікує скасування санкцій в наступному році”.
Міжнародний контекст і наслідки для безпеки
Туреччина придбала комплекси С-400 у період ускладнення відносин із західними партнерами. Цей процес загострився після невдалої спроби державного перевороту проти Ердогана у 2016 році. Тоді ж Анкара безуспішно намагалася домовитися з Вашингтоном про закупівлю американських ракет Patriot. Незадоволеність відмовою США стала однією з причин звернення Туреччини до російської федерації.
Нині турецька влада сподівається, що посередницька роль Анкари у відносинах між росією та Україною може вплинути на рішення Москви щодо повернення С-400. Крім того, Туреччина розглядає можливість компенсації мільярдних витрат на придбання системи ППО шляхом їх вирахування з рахунків за імпорт енергоносіїв із росії.
Однак, на думку експертів, основна вигода для Туреччини полягає не лише у фінансах, а й у значному дипломатичному капіталі, який вона може отримати, відмовившись від С-400 і відновивши довіру до себе серед партнерів по НАТО, зокрема в очах адміністрації Трампа. НАТО неодноразово попереджало, що використання російської системи С-400 поряд із західними винищувачами може поставити під загрозу безпеку альянсу, оскільки росія може отримати важливу розвідувальну інформацію. Зараз Туреччина не експлуатує цю систему на практиці.
Туреччина володіє найбільшою армією НАТО після США і часто піддається критиці за близькість до Москви. Ердоган заперечує ці звинувачення, наголошуючи на необхідності балансування зовнішньої політики. Його підхід до російсько-української війни є показовим: Анкара не запроваджувала санкції проти рф, обмежила пересування російських військових кораблів через Босфор, але водночас надавала військову допомогу Києву. Президент Туреччини підтримує хороші стосунки як із Трампом, так і з Путіним.
У 2019 році США виключили Анкару з програми F-35 через придбання С-400, а у 2020-му запровадили санкції проти турецької оборонної індустрії відповідно до закону CAATSA. Винищувачі F-35, які виробляє компанія Lockheed Martin, вважаються одними з найсучасніших у світі, а їх вартість сягає понад 100 мільйонів доларів за одиницю.