Рішення президента США Дональда Трампа розпочати війну з Іраном стало наслідком впливу зовнішніх союзників і особистих інстинктів глави держави, тоді як більшість його команди в Білому домі займала обережнішу позицію. Такий підхід показує, що у другому терміні Трампа система стримувань і противаг у його адміністрації суттєво ослабла.
Про це розповідає News IO
Вплив союзників і настрої у Білому домі
За інформацією осіб, знайомих із ситуацією, серед тих, хто закликав Трампа діяти рішуче щодо Ірану, були прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, медіамагнат Руперт Мердок і низка консервативних коментаторів. Мердок неодноразово звертався до президента із закликами зайняти жорстку позицію стосовно Тегерана. Водночас провідні радники Трампа, зокрема віцепрезидент Джей Ді Венс, державний секретар Марко Рубіо та керівниця апарату Білого дому Сюзі Вайлз, дотримувалися більш стриманого підходу до перспективи воєнного конфлікту.
За словами співрозмовників, Сюзі Вайлз прагнула, щоб президент мав чітке розуміння різних варіантів дій, а Джей Ді Венс наголошував на необхідності відвертого обговорення потенційної війни. Проте лише одиниці наважувалися відкрито вказати, що воєнна операція проти Ірану може бути необдуманим кроком.
«Того, чого він хотів від своїх радників у другому терміні, — це людей, більш схильних просто казати: “Так, сер”, коли він хоче зробити те чи інше, на відміну від тих, хто казав: “А ви розглядали це чи те або ще щось?”», — сказав Джон Болтон, який був радником з національної безпеки під час першого терміну президента, але згодом став його критиком.
Офіційний речник Держдепартаменту Томмі Пігготт запевнив, що в команді немає суперечностей і всі діють єдиним фронтом, а президент робить світ безпечнішим.
Внутрішні та політичні наслідки війни
Початок війни, яка триває вже четвертий тиждень, став одним із найважливіших рішень другого президентського терміну Трампа. Конфлікт поставив адміністрацію на межу міжнародної та внутрішньої кризи, вплинув на відносини США з партнерами, спричинив зростання цін на енергоносії та ускладнив перспективи республіканців на проміжних виборах.
Опитування демонструють, що більшість американців виступає проти збройного конфлікту з Іраном, а частина помітних представників руху «Зробимо Америку знову великою», серед яких Такер Карлсон і Стів Беннон, відкрито критикують дії президента. Республіканський стратег Марк Шорт звернув увагу на те, що енергетичні витрати для американських сімей зростають, а це тисне на економіку.
Серед прихильників війни — консервативні медійні фігури та політики, зокрема коментатор Марк Левін і сенатор Ліндсі Грем. Водночас навіть ті радники, які раніше виступали проти військової ескалації, наразі утримуються від публічної критики. Директорка Національної розвідки Тулсі Габбард під час слухань у Конгресі заявила, що лише Трамп може визначити, чи становить Іран безпосередню загрозу для США.
Віцепрезидент Венс, який має бойовий досвід та відомий скептичним ставленням до втручань за кордоном, цього разу підтримав рішення президента, хоча і визнав, що їхні погляди на війну частково різняться. Єдиним чиновником, який відкрито виступив проти, став колишній директор Національного контртерористичного центру Джо Кент, який подав у відставку, заявивши, що не може підтримати «відправлення наступного покоління воювати і помирати у війні, яка не приносить жодної користі американському народу».
Під час виступу в Мічигані Венс підкреслив, що після ухвалення президентом рішення всі члени адміністрації повинні працювати над його успішною реалізацією. Трамп, зі свого боку, стверджує, що має більшу владу у другому терміні та що саме він вирішить, коли завершити війну.
Порівняно з першим терміном, коли його радники з національної безпеки часто стримували імпульсивні рішення президента, нині у команді відчутно більше однодумців. Сюзі Вайлз стала першою керівницею апарату, яка змогла втриматися на посаді протягом усього терміну, зосередивши свою роботу на організації процесів навколо президента.