Після масованої ракетної атаки рф по Дніпру, що сталася 14 квітня, у місцевих лікарнях залишаються 19 громадян із пораненнями різної тяжкості. За офіційною інформацією голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації Олександра Ганжі, більшість госпіталізованих перебувають у складному стані.
Про це розповідає News IO
Стан постраждалих та перебіг лікування
Як повідомив Олександр Ганжа, із 19 госпіталізованих 13 осіб перебувають у реанімаційних відділеннях. Двоє чоловіків, віком 51 та 45 років, наразі у критично важкому стані й лікарі борються за їхнє життя. Інші пацієнти мають поранення середньої тяжкості. Ще вісім постраждалих проходять амбулаторне лікування, не потребуючи госпіталізації.
«13 з них в реанімації. Двоє у критично важкому стані – це чоловіки 51 і 45 років. Решта ушпиталених – у стані середньої тяжкості».
Наслідки обстрілу та кваліфікація дій рф
Під час удару по Дніпру загинули четверо людей на місці, ще один чоловік помер у лікарні від отриманих поранень. У зв’язку з трагедією 15 квітня у місті оголошено день жалоби.
Російські військові продовжують систематичні атаки по українських містах та цивільній інфраструктурі, використовуючи різноманітні види озброєнь — від ударних безпілотників до ракет і реактивних систем залпового вогню. Такі обстріли спричиняють масові руйнування, втрати серед цивільного населення та порушення роботи об’єктів життєзабезпечення.
Українські державні органи та міжнародні правозахисні організації кваліфікують цілеспрямовані удари рф по цивільних об’єктах як воєнні злочини, що мають ознаки геноциду. Відомо, що під час широкомасштабної війни росія здійснює дії, які можуть підпадати під міжнародне визначення геноциду, зокрема цілеспрямовано знищує об’єкти енергетики, водопостачання, медичні заклади, а також проводить депортації та переслідування українців на окупованих територіях.
Керівництво росії офіційно заперечує здійснення атак по цивільній інфраструктурі, однак факти масових руйнувань та загибелі мирних жителів свідчать про протилежне.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, зобов’язує країни-учасниці, серед яких наразі 149 держав, не лише запобігати таким злочинам, а й притягати винних до відповідальності у мирний і воєнний час. Згідно з положеннями Конвенції, геноцидом вважаються дії з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу шляхом вбивств, завдання серйозних тілесних ушкоджень, створення умов для фізичного знищення, запобігання дітонародженню та насильницького переміщення дітей.