Потужні хмари пилу, що сформувалися в пустелі Сахара, охопили значну частину Європи, зокрема й Україну. Перенесення пилу відбулося внаслідок сильних вітрів, які підняли його на тисячі кілометрів на північ від Африки.
Про це розповідає News IO
Масштаби поширення та погодні явища
За інформацією космічного агентства NASA, взимку потоки повітря винесли великі об’єми пилу із Сахари у бік Середземномор’я, і вже на початку березня пилові маси накрили значну частину Європи. Атмосферна модель GEOS, що використовує супутникові спостереження, зафіксувала переміщення пилу із північно-західної Африки різними напрямками: частина шлейфів рушила на захід через Атлантику, інша — на північ, у бік Європи.
Протягом декількох днів мешканці Західної Європи спостерігали незвично туманне небо — пил був помітний від південної Англії аж до Альп в Італії та Швейцарії. Місцями пилові частинки змішувалися з вологою в атмосфері, що спричинило появу так званого «брудного» або «кривавого» дощу: після опадів на поверхнях залишався характерний коричневий наліт.
«Такі опади зафіксували в Іспанії, Франції та на півдні Великої Британії. За даними метеослужб, їх спричинила зона низького тиску Storm Regina, яка пройшла через Іберійський півострів».
Над акваторією Середземного моря пил також слугував ядрами для кристалізації льоду у верхніх шарах атмосфери, що призвело до формування так званих «пилових перистих хмар».
Вплив на енергетику та зміни клімату
Фахівці активно досліджують вплив таких атмосферних явищ на погоду, клімат і альтернативну енергетику. Нові наукові аналізи свідчать, що висока концентрація пилу у повітрі суттєво знижує продуктивність сонячних електростанцій. Наприклад, в Угорщині у дні з підвищеною запиленістю ефективність фотогальванічних систем падала до 46%, тоді як за низької концентрації пилу вона сягала 75% і більше.
Дослідники відзначають, що за останні роки частота зимових пилових бур із Сахари, які досягають Європи, зросла. Серед основних причин називають посушливіші умови у північно-західній Африці та зміну атмосферних потоків, що частіше спрямовують вітри з пустелі на північ.