Правозахисна організація Global Rights Compliance у своєму звіті від 25 березня повідомила про факти масового використання громадян Північної Кореї для примусових робіт у росії. Документ базується на свідченнях 21 корейця, які працювали на будівельних майданчиках у трьох містах рф. Експерти зазначають, що ситуація відповідає всім 11 критеріям примусової праці, визначеним Міжнародною організацією праці, та супроводжується жорстким контролем, насильством і тиском з боку роботодавців і державних органів КНДР.
Про це розповідає News IO
Примусова праця та порушення санкцій ООН
Організація Global Rights Compliance підкреслює, що росія порушує санкції ООН, які прямо забороняють працевлаштовувати громадян Північної Кореї. За даними правозахисників, у рф існує значна потреба в робочій силі через економічні труднощі, пов’язані з війною проти України. Водночас працівники з КНДР змушені працювати до 364 днів на рік, у середньому по 14 годин на добу, а заробітна плата рідко перевищує 10 доларів на місяць. Деякі з них, через державну систему квот, залишаються винними навіть після року важкої роботи.
«Програма є інструментом трьох інтересів уряду КНДР, які перетинаються: отримання твердої валюти, забезпечення дипломатичного впливу та підтримка військової переваги. Працівники стають інструментами державної політики, а не бенефіціарами економічних можливостей».
Система квот і умови праці
У звіті наголошується, що програма закордонної праці КНДР має стратегічне значення для уряду Північної Кореї. Система державних квот робить цю працю вкрай експлуататорською: щомісячні обов’язкові внески досягають 700–850 доларів, а недоплата переноситься на наступні роки, створюючи для працівників боргову кабалу. Робітники часто змушені шукати неофіційні підробітки, які вважаються незаконними, щоб забезпечити власне виживання.
Попри те, що деякі громадяни КНДР платять хабарі чиновникам, аби отримати дозвіл на роботу за кордоном, це не скасовує примусового характеру праці. Компанії-роботодавці забирають у працівників паспорти, повертаючи їх лише у разі поліцейських перевірок. За словами правозахисників, між офіційною інформацією, яку отримують громадяни КНДР, і реальністю існує суттєвий розрив.
У звіті підкреслюється, що найбільше північнокорейські працівники прагнуть полегшення умов праці, зокрема скорочення робочого часу, доступу до засобів захисту, змін у системі квот, можливості підтримувати зв’язок із родинами та безпечних способів залишити програму, якщо вони цього захочуть.
За оцінками ООН, станом на 2024 рік понад 100 тисяч громадян Північної Кореї перебувають за кордоном у рамках державних трудових програм, більшість з яких мають ознаки примусової праці.