Російські війська вже другу добу здійснюють атаки на нафтогазові об’єкти, що належать «Групі Нафтогаз». Про це повідомив голова правління компанії Сергій Корецький, зазначивши, що удари спрямовані на виробничі активи у Полтавській області, а також на об’єкти у Сумській області, де атаки досі тривають. Внаслідок обстрілів зафіксовано пошкодження та руйнування обладнання, проте повідомлень про постраждалих немає.
Про це розповідає News IO
Двадцята атака на об’єкти «Нафтогазу» з початку року
За словами Сергія Корецького, з початку року це вже двадцятий випадок цілеспрямованого удару російських військ по інфраструктурі «Нафтогазу». Окупаційні сили систематично застосовують різні види озброєння — ударні безпілотники, ракети, керовані авіабомби, реактивні системи залпового вогню — для атак на українські міста та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території країни.
Міжнародна кваліфікація обстрілів як воєнних злочинів
Українська влада та міжнародні організації розцінюють ці удари як воєнні злочини рф, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері. Обстріли систем життєзабезпечення, а також установ охорони здоров’я, які позбавляють людей доступу до електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги, фахівці вважають проявом геноцидних дій.
«Впродовж доби ворог знову обстріляв наші виробничі активи на Полтавщині та здійснив нові масовані атаки на Сумщині, що тривають і зараз. Є пошкодження та руйнування обладнання», – написав він у фейсбуці.
Юристи, дослідники геноцидів та правозахисники підкреслюють, що під час широкомасштабної війни росія здійснює злочини, які підпадають під визначення геноциду, зокрема:
- оголошення намірів щодо знищення українців, у тому числі заяви на найвищому державному рівні про нібито «відсутність» української нації;
- публічні заклики до фізичного знищення українців;
- обстріли систем життєзабезпечення та медичних закладів для створення нестерпних умов життя;
- переслідування та знищення людей з проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції, зокрема освітян, митців і носіїв української культури;
- запровадження у навчальних закладах системи виховання, спрямованої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв та викрадення історичних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні до неї приєдналися 149 держав, які зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них як у воєнний, так і в мирний час.
Визначення геноциду згідно з Конвенцією охоплює дії, спрямовані на повне чи часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Серед ознак геноциду — навмисне створення важких життєвих умов, вбивства членів групи, серйозні тілесні ушкодження, запобігання дітонародженню, насильницьке переміщення дітей, а також публічне підбурювання до цих дій.
Керівництво росії заперечує цілеспрямовані удари по цивільній інфраструктурі українських міст і сіл, попри численні докази знищення лікарень, шкіл, дитячих садків, енергетичних об’єктів та систем водозабезпечення.