Вранці 13 квітня російські війська здійснили чергову атаку на місто Дніпро. Про це повідомив голова обласної військової адміністрації Олександр Ганжа. Внаслідок обстрілу постраждали дві жінки: спочатку стало відомо про поранення 63-річної місцевої мешканки, а згодом з’явилася інформація про ще одну потерпілу – 42-річну жінку.
Про це розповідає News IO
Стан постраждалих і наслідки атаки
За словами голови області, обидві постраждалі були госпіталізовані до медичних закладів. Лікарі оцінюють їхній стан як середньої тяжкості та надають необхідну допомогу.
«Медична допомога знадобилася ще одній людині, постраждалій через ворожу атаку на Дніпро. Це 42-річна жінка».
Внаслідок обстрілу пошкоджено об’єкти міської інфраструктури. Російські військові постійно використовують широкий арсенал озброєння – ударні безпілотники, ракети, авіаційні бомби та реактивні системи залпового вогню – для атак на українські міста та цивільні об’єкти по всій території країни.
Гуманітарні наслідки обстрілів та кваліфікація дій рф
Українська влада разом із міжнародними організаціями вважають ці удари воєнними злочинами російської федерації. Вони наголошують, що такі атаки мають цілеспрямований характер і спрямовані на позбавлення населення доступу до електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги, що є необхідним для життя. Експерти з прав людини та дослідники геноцидів підкреслюють, що подібні дії можуть мати ознаки геноциду.
Зокрема, керівництво рф публічно заявляло про відсутність українського народу як окремої нації, а також допускало заклики до знищення українців та України в цілому. Окрім системних обстрілів об’єктів життєзабезпечення, практикуються переслідування людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях, знищення культурної спадщини, депортація дітей та спроби змінити їхню ідентичність.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
Країни-учасниці Конвенції, а їх нині вже 149, зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них незалежно від того, чи це відбувається у воєнний чи мирний час. До ознак геноциду належать убивства членів групи, завдання серйозних тілесних ушкоджень, створення умов, розрахованих на знищення, перешкоджання дітонародженню та насильницька передача дітей до іншої групи, а також публічне підбурювання до вчинення таких дій.
У свою чергу, російське керівництво заперечує, що збройні сили рф під час повномасштабної війни навмисно завдають ударів по цивільній інфраструктурі українських міст і сіл, що призводить до жертв серед мирного населення та руйнування лікарень, шкіл, дитячих закладів, енергетичних і водопровідних мереж.