У кожного з нас бувають моменти, коли дитячі мрії про певну професію здаються недосяжними. Я вже не стану футболістом збірної Шотландії, пивоваром або астронавтом. Проте, завдяки відеоіграм, можна спробувати себе у найрізноманітніших ролях без ризиків для реального життя. І, як виявляється, ніколи не пізно стати гангстером, як доводить нова версія гри Mafia: Definitive Edition.
Про це розповідає News IO
Життя мафіозі у віртуальному світі
Вперше я зіграв у цю гру ще на початку, коли управління автомобілем нагадувало більше керування марсіанською баггі. Але для мене мафія – це не просто про злочини, а про соціальні стосунки: спілкування та жарти з друзями. У грі ці аспекти чудово передаються, наприклад, коли мені кажуть: «завжди м’який, коли справа стосується дівчат».
Історія головного героя, Томмі, відображає, як могла б виглядати моя власна подорож до мафії. Народжений у польській родині на східному узбережжі Шотландії, без прямого зв’язку з Сицилією, мій шлях розпочався б з таксування та допомоги пораненим. Це могло б стати запрошенням до мафії, подібним до отримання п’ятизіркового відгуку в Uber.
Враження від Mafia: Definitive Edition
У новій версії гри значно зменшилась потреба у довгих поїздках: швидкі переміщення між завданнями, хоча це може призвести до пропуску деяких внутрішньоігрових діалогів. Історія гри захоплююча, хоча і не досягає рівня «Славних хлопців» або «Хрещеного батька». Сценарій містить численні кліше, але вони надають затишного відчуття, завдяки нагадуванню улюблених мафіозних фільмів. Політики завжди «на гачку», а гангстери прагнуть стати легальними. Відзначу, що голосова акторська гра на високому рівні.
«Ми сидимо півроку, жартуємо, а я вже втомився. Потім намагаюся не заснути, поки дон розповідає чергову історію», — каже один з персонажів. Виявляється, що навіть життя у мафії може стати рутинним.
Деякі моменти гри здаються безглуздими. Наприклад, мого персонажа називають «Малий», хоча йому вже 30 років. Це наче бурбон слугує еліксиром вічної молодості. Для отримання зброї я повинен звертатися до Вінченцо, який настійливо пропонує бейсбольну биту, немов це рідкісний артефакт.
Попри це, гра створює відчуття комфорту, оскільки її передбачуваність не вимагає надмірних зусиль. Це можна порівняти із зануренням у затишний кримінальний трилер або спробою супу. Проте є завдання, які вирізняються своєю складністю: незабутні перегони, мотопереслідування та місія зі збиттям літака, під час якої довелося знизити рівень складності та налаштувати контролер.