У січні 2024 року група українських спецпризначенців 73-го морського центру ССО провела надскладну операцію з висадки на бурову платформу, відому як «вишка Бойка», у Чорному морі. Це місце росіяни перетворили на важливий технічний вузол для управління дронами та ведення спостереження.
Про це розповідає News IO
Стратегічне значення бурових платформ у Чорному морі
Платформи, захоплені росією ще у березні 2014 року, розташовані у районі Голіцинського газоконденсатного родовища. Після початку повномасштабної агресії у 2022 році вони стали важливою частиною військової інфраструктури окупантів. Високі металеві конструкції дозволяли встановлювати антени, радари й ретранслятори, що значно розширювало можливості російських сил у моніторингу ситуації в морі та повітрі. Окрім покращення огляду акваторії, віддаленість від українського берега ускладнювала їх знищення, а формальний «цивільний» статус давав змогу прикриватися від міжнародної уваги.
За даними української розвідки, саме на цій платформі росіяни розмістили ретранслятор для управління іранськими безпілотниками Mohajer-6. Завдяки цьому дрони могли діяти на відстані понад 200 км, що створювало загрозу для Одеси, Миколаєва та Херсона. Також тут була встановлена радіолокаційна станція «Нева-Б», яка дозволяла контролювати надводну обстановку й коригувати атаки дронів-камікадзе Shahed по українській інфраструктурі.
“Тому знищення цієї «вишки» мало не лише тактичне, а й стратегічне значення: росія втрачала важливий елемент своєї системи спостереження та управління безпілотниками в цьому районі Чорного моря.”
Підготовка та проведення операції «Цитадель»
Підготовка до операції зайняла близько шести тижнів. Бійці детально моделювали всі можливі сценарії, відпрацьовували алгоритми дій у випадку появи ворожого гарнізону, повітряної загрози або шторму. Для цього використовували відео з безпілотників, супутникові знімки та створили фізичний макет платформи. Тренування включали десантування fast roping з гелікоптера, заняття з ближнього бою у приміщеннях та подолання перешкод спеціальними інструментами.
Ввечері спецпризначенці вирушили з Одеського узбережжя катерами Metal Shark, а потім за вісім кілометрів до платформи пересіли на малі гумові човни Zodiac для прихованого підходу. Погодні умови були складними: температура повітря опускалася до -6°C, а води — до +2…+4°C. Бійці використовували сухі костюми, грілки та спеціальні шкарпетки з підігрівом.
Висадка відбулася у складних умовах: хвилі билися об опори платформи, а висота виходу сягала майже двох метрів над човнами. Операторам довелося стрибати на конструкцію з 40-кілограмовим спорядженням. На платформі працювали десять спецпризначенців зі штурмовими гвинтівками, а група прикриття залишалася на катерах із кулеметами та гранатометами.
Після проникнення на об’єкт бійці швидко ідентифікували й демонтували секретне обладнання для передачі його українським фахівцям. Щоглу з антенами, а також радар «Нева-Б» замінували й підірвали на місці через складність демонтажу. Через видобуток газу на платформі вибух був особливо потужним, а сама конструкція перетворилася на купу зруйнованого металу.
Вся операція тривала майже п’ять годин, і група встигла залишити платформу до прибуття ворога. Завдяки ретельному плануванню та підготовці спецпризначенці фактично не зустріли опору — дії були настільки злагодженими, що противник не встиг відреагувати.
Після повернення на базу учасники операції отримали державні нагороди. Командиру групи з позивним «Смола» вручили орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, а молодшому лейтенанту «Жуку» — Хрест Сил спеціальних операцій.
Операція «Цитадель» стала прикладом успішної роботи мобільних груп ССО, які, спираючись на точну розвідку, інноваційні методи та високий рівень підготовки, змінюють оперативну ситуацію навіть у стратегічно важливих районах. Це підтверджує ефективність українських спецпризначенців у сучасній війні та їхню здатність руйнувати ключові опорні точки ворога.
