Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні підтвердила, що з початку повномасштабної агресії рф кількість загиблих серед цивільного населення склала щонайменше 15 172 особи, а поранених — 41 378. Ці дані охоплюють період до 31 січня 2026 року, проте в організації наголошують: реальні втрати можуть бути значно більшими.
Про це розповідає News IO
Зростання жертв серед цивільного населення та дітей
За інформацією місії, серед загиблих — щонайменше 766 дітей, ще 2 540 отримали поранення. У 2025 році жертв серед цивільних стало ще більше: загинуло не менше як 2 526 людей, ще 12 162 дістали поранення. Це на 31% більше, ніж у 2024 році, і на 70% більше, ніж у 2023-му.
ООН зазначає суттєве зростання застосування далекобійної зброї, зокрема ракет і баражувальних боєприпасів, у 2025 році. Внаслідок цього було зафіксовано 686 загиблих і 4 451 пораненого — на 66% більше, ніж роком раніше. Особливо небезпечними стали атаки безпілотників малої дальності у прифронтових районах, де кількість жертв зросла на 121%. Найбільше постраждали мешканці прифронтових територій — на ці райони припало 63% усіх жертв у 2025 році, тобто 9 272 особи.
Знищення інфраструктури та гуманітарна криза
ООН підкреслює, що цивільне населення України зіткнулося із тяжкими наслідками постійних атак на енергетичну інфраструктуру країни. Через окупацію та руйнування понад половина генерувальних потужностей, що існували до початку вторгнення, була втрачена. На початку 2026 року в Україні залишилося лише 11 ГВт електрогенерації, тоді як для покриття потреб під час зимових піків споживання потрібно не менше 18 ГВт. Це призвело до тривалих відключень електроенергії: світло з’являлося лише на кілька годин на добу або повністю зникало на декілька днів.
Російські війська регулярно використовують широкий спектр озброєнь — ударні безпілотники, ракети, керовані авіаційні бомби, реактивні системи залпового вогню — для обстрілів українських міст та об’єктів цивільної інфраструктури по всій території країни.
Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.
Обстріли систем життєзабезпечення і медичних установ, позбавлення людей електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги міжнародні правозахисники розглядають як ознаки геноцидних дій. Серед таких дій також: публічні заяви про наміри знищення українців, заклики до насильства, переслідування та фізичне знищення людей із проукраїнською позицією, винищення інтелігенції, депортація дітей, знищення української культурної спадщини та зміна ідентичності на окупованих територіях.
Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена у 1948 році, визначає, що учасники мають запобігати таким злочинам і карати винних як у воєнний, так і в мирний час. Ознаками геноциду є вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, створення умов для знищення певної групи, запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей, а також підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує звинувачення у навмисних ударах по цивільній інфраструктурі та вбивствах мирного населення під час широкомасштабної війни.