У Львові відбулося прощання з видатним українським поетом, представником шістдесятників та громадським діячем Ігорем Калинцем, який помер 28 червня на 86-му році життя, незадовго до свого дня народження 9 липня.
Про це розповідає News IO
Життєвий шлях та громадська діяльність Ігоря Калинця
Похоронна церемонія розпочалася з молитви у Святоюрському соборі, який мав особливе значення для поета. З 1987 року Ігор Калинець активно долучався до боротьби за легалізацію Української греко-католицької церкви (УГКЦ) та був членом Комітету захисту УГКЦ. У ті роки подружжя Калинців займало провідні позиції серед мирян, організовуючи вихід церкви з підпілля та активно висвітлюючи її роль у своїх публікаціях.
«Ігор Калинець був людиною, яка була вихована у греко-католицькій родині і був тим серед мирян, хто організовував вихід УГКЦ з підпілля. Дописи тогочасні, статті, світлини, на них видно, що подружжя Калинців було в авангарді Церкви. Калинці боролись сильно, щоб УГКЦ повернулась сюди до катедрального собору. Маючи талант і хист слова, Калинці пояснювали роль УГКЦ у своїх публікаціях», ‒ сказав отець УГКЦ Юстин Бойко.
Ігор Калинець народився 9 липня 1939 року. Після завершення навчання у школі вступив до Львівського університету імені Івана Франка. У 1961 році одружився з Іриною Стасів. У 1966 році вийшла його дебютна збірка віршів «Вогонь Купала» в Києві, а згодом ще декілька — за кордоном.
Працюючи у Львівському обласному архіві, Калинець став жертвою репресій радянської влади. У 1972 році, під час масштабних арештів українських шістдесятників у Львові та Києві, його дружину Ірину Калинець засудили до шести років таборів суворого режиму та трьох років заслання. Через пів року аналогічний вирок винесли й Ігорю Калинцю: понад шість років ув’язнення та три роки заслання. У висновку слідчих зазначалося, що його поезія нібито «становить велику загрозу існуванню радянської влади і монолітності СРСР».
Період заслання у Забайкаллі Калинець провів разом із іншими відомими дисидентами: Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем та Семеном Глузманом.
Творчий спадок і вшанування пам’яті
З 1987 року подружжя Калинців активно долучалося до громадського і політичного життя Львова. Ігор Калинець залишив по собі 17 поетичних збірок, численні прозові твори та публіцистичні статті. У 1992 році він став лауреатом Шевченківської премії за книгу вибраних поезій «Тринадцять аналогій».
Поет мав значний вплив на культурне життя міста. Зокрема, актриса театру імені Леся Курбаса Тетяна Каспрук наголошує, що саме завдяки Калинцю театр отримав доступ до самвидаву з поезією Василя Стуса та самого Калинця. Його творчість, за її словами, сформувала міцний духовний стрижень для багатьох поколінь митців і стала основою популярності театру в Україні.
Традиційне прощання з Ігорем Калинцем відбулося на площі Ринок, де сурмач виконав останню мелодію на честь поета. Під час поминального віча на Личаківському цвинтарі дочка поета Дзвенислава Мамчур-Калинець підкреслила, що спадщина її батька належить не лише родині, а й усьому Львову, Україні та світовій історії. Вона висловила впевненість у тому, що у Львові буде створено музей шістдесятництва і дисидентства, а поезія Ігоря Калинця лунатиме в українських школах, бібліотеках і серцях багатьох поколінь.
Поховали Ігоря Калинця поруч із дружиною на Личаківському цвинтарі.