Останні події у світі, зокрема ескалація війни навколо Ірану, серйозно позначаються на глобальних позиціях російської федерації. Незважаючи на окремі короткострокові економічні здобутки, стратегічне становище москви дедалі більше ускладнюється.
Про це розповідає News IO
Ключові союзники росії під тиском
Війна на Близькому Сході принесла росії певний економічний зиск завдяки підвищенню цін на нафту, проте водночас ослабила її важливого партнера — Іран. Саме Іран постачав дрони для російської агресії проти України та допомагав кремлю обходити міжнародні санкції. Зменшення ролі Тегерана стало новим ударом по геополітичних амбіціях кремля.
Серед інших втрат, які зазначає аналітика, — падіння режиму Башара Асада в Сирії, що був підтримуваний москвою, а також погіршення ситуації у Венесуелі, де проросійський лідер Ніколас Мадуро втрачає свої позиції під тиском США. Російські інтереси на Кубі також під питанням через складне економічне становище острова та його залежність від зовнішньої допомоги.
Зовнішньополітична ізоляція та внутрішні проблеми
Росію дедалі частіше усувають від прийняття рішень щодо майбутнього ключових регіонів, серед яких і Близький Схід. Її економічні інтереси, наприклад у Венесуелі, зазнають серйозного тиску. Окремо аналізується відносини володимира путіна з президентом США Дональдом Трампом. Незважаючи на певну симпатію з боку американського лідера, кремль не може гарантувати собі стабільної підтримки чи передбачити подальші дії Вашингтона.
Водночас у самій росії війна проти України продовжує забирати ресурси. За результатами соціологічних опитувань, зростає частка росіян, які підтримують ідею мирних переговорів. Додатково повідомляється, що путін звертався до російських олігархів із проханням про фінансову підтримку бюджету на тлі зростання витрат на війну, хоча кремль офіційно це заперечує.
«Війна гальмує розвиток російської економіки та віддаляє країну від провідних держав світу».
На думку експертів, навіть тимчасові вигоди на енергетичних ринках не компенсують стратегічних невдач москви. Загалом, баланс останніх подій свідчить про відсутність у путіна довгострокових переваг від розв’язування війни.