Фотограф Дерек Ріджерс, який здобув визнання завдяки портретам британських субкультур, представив нову книгу під назвою «Cannes». Видання містить близько 80 архівних знімків, зроблених на Каннському кінофестивалі протягом 1980-90-х років. Ці фотографії були створені у добу до смартфонів та соцмереж і відображають неофіційну, а інколи й абсурдну, сторону кінофестивалю.
Про це розповідає News IO
Зірки, атмосфера та будні поза кінозалами
Вперше Дерек Ріджерс прибув до Канн у 1984 році, отримавши завдання сфотографувати хіп-хоп-виконавця Африку Бамбаату для журналу NME. Згодом він відвідав фестиваль ще одинадцять разів, однак, як зізнався сам фотограф, за всі ці роки подивився лише дві стрічки. Його основним інтересом стало життя поза межами кінозалів: Ріджерс знімав знаменитостей, моделей, актрис та своїх колег-фотографів, намагаючись зафіксувати справжню атмосферу події.
«Cannes», видана британським арт-видавництвом IDEA, разюче відрізняється від сучасного образу фестивалю, де переважають Instagram і TikTok. На фотографіях Ріджерса відсутні мобільні телефони — лише справжнє життя, яке існувало без цифрових фільтрів. Автор зосередився на вуличній моді, еротичних шоу, святкових сценах та кумедних моментах, що розкривають іншу сторону гламурного заходу.
Унікальні моменти та відвертість об’єктиву
Серед зафіксованих Ріджерсом персон — такі ікони, як фотограф Гельмут Ньютон (разом із моделлю Джо на Карлтон-Біч у 1988 році), режисер Джон Вотерс, актор Клінт Іствуд, а також молоді моделі на кшталт Френкі Рейдер. На фотографіях можна побачити учасників церемонії нагородження Hot D’Or — премії для фільмів для дорослих, яка проводилася у Каннах у 1990-х. Цей елемент, за словами автора, додавав ще більшу експресію та хаос до атмосфери фестивалю.
Ріджерс також відзначив, що його роботи іноді порушували етичні питання. Наприклад, один із кадрів зафіксував фотографа, який знімав під спідницю:
«Це шокувало навіть тоді, тому я і зробив цей знімок».
Сам фотограф підкреслює, що завжди залишався спостерігачем, а не учасником спільноти фестивальних фотографів. Як він зазначає, «Я серйозний у своїй роботі, але ця фотокнига — не про серйозність. Більшість знімків — легковажні, деякі — просто дикі. Але вони відображають, наскільки веселою, божевільною і абсурдною могла бути атмосфера Канн до ери камерофонів».
У книзі «Cannes» глядачі зможуть побачити галасливу, яскраву й часто несподівану реальність фестивалю, який сьогодні вже виглядає інакше під впливом сучасних технологій і соціальних мереж.