У канадській провінції Альберта палеонтологи знайшли виняткове скупчення скам’янілостей динозаврів у долині Пайпстоун-Крік, яку через моторошні відкриття називають «Річкою Смерті». Тут були виявлені тисячі кісток, що належать одному виду — пахіринозаврам, які жили близько 72 мільйонів років тому.
Про це розповідає News IO
Розкопки у долині Пайпстоун-Крік
Команда науковців під керівництвом професорки Емілі Бамфорт досліджує ущільнені осадові породи, у яких майже на кожному квадратному метрі трапляється до 300 кісток. Всі останки належать до пахіринозаврів — рослиноїдних динозаврів, близьких родичів трицератопсів, масою до двох тонн та з характерним носовим рогом у формі «боса».
«Осадові породи з місця події зберегли сліди потужного водяного потоку, який змішав кістки, дерева й каміння».
Під час міграції ця численна популяція, за оцінками вчених, потрапила під дію катастрофічної повені. Раптовий потік води, спричинений сильною зливою у горах, змішав залишки тварин, уламки дерев та каміння й не залишив динозаврам шансів на порятунок. На площі, що дорівнює тенісному корту, вже знайдено тисячі кісток, а пласт із скам’янілостями простягається на кілометр углиб пагорба.
Наукове значення та нові відкриття
За словами професорки Бамфорт, це одна з найбільших знахідок такого масштабу у Північній Америці. Поруч, у місцевості Дедфолл-Гіллс, на поверхні виявлені залишки інших доісторичних тварин, зокрема гігантського едмонтозавра. Усі ці рештки транспортують до Музею динозаврів Філіпа Дж. Каррі в місті Гранд-Прері, де відбувається їх подальше дослідження.
Зараз у музеї науковці аналізують череп особливо великого пахіринозавра, якого назвали «Великий Сем». Відсутність одного з рогів у цієї тварини відкриває для дослідників можливість вивчати індивідуальні особливості динозаврів.
Палеонтологи сподіваються, що вивчення масового поховання дасть нові знання не лише про біологію пахіринозаврів, а й про особливості екосистеми крейдового періоду. Команда професорки Бамфорт щороку повертається до долини Пайпстоун-Крік, відкриваючи дедалі більше свідчень життя та загибелі доісторичної фауни.