Міжнародна команда археологів і судово-медичних експертів розпочала розкопки на місці колишнього Будинку матері та дитини в містечку Т’юм, графство Голвей, в Ірландії. Мета робіт — знайти та ідентифікувати рештки 796 немовлят і маленьких дітей, які, як вважається, були поховані на території закладу.
Про це розповідає News IO
Перші розкопки та міжнародна команда експертів
Місце розкопок відгороджене сірими екранами. Фахівці ретельно досліджують стару підземну каналізаційну систему та прилеглі ділянки, де планують вилучити кістки, скласти їх у скелети та встановити особи загиблих дітей. До роботи залучені експерти з Колумбії, Іспанії, Великої Британії, Канади, Австралії та США. Очікується, що розкопки триватимуть близько двох років.
Голова ексгумаційної операції Даніел Максвіні, який раніше працював у Міжнародному комітеті Червоного Хреста, наголосив на складності завдання. Як зазначає старша судово-медична консультантка Ніам Маккала, ще ніколи не проводилися спроби вилучити та ідентифікувати настільки змішані рештки немовлят.
«Ми не можемо недооцінювати складність завдання», — сказав Даніел Максвіні, колишній співробітник Міжнародного комітету Червоного Хреста, який очолює цю ексгумаційну операцію, що також відкриє одну з найболючіших і найганебніших сторінок в історії Ірландії.
Причини трагедії та сучасні дослідження
Вперше про ймовірність масового поховання дітей стало відомо завдяки дослідженням місцевої історикині Кетрін Корлес. Вона виявила імена 796 дітей, які померли в закладі між 1925 і 1960 роками, однак офіційних записів про їхнє поховання не було. Корлес підозрювала, що дітей могли ховати у вигрібній ямі на території колишньої католицької установи, якою опікувалися монахині ордену Bon Secours. Уряд Ірландії офіційно визнав високий рівень смертності та вибачився перед постраждалими жінками й дітьми.
Перші пробні розкопки у 2016–2017 роках під керівництвом Ніам Маккали виявили рештки плодів на 35-му тижні вагітності та кістки дітей до трирічного віку. Георадар тоді зафіксував аномалії, що вказували на можливі поховання. Серед виявлених особистих речей були шпильки для підгузків, емальовані тарілки та пляшечки для годування.
Сучасні розкопки передбачають використання новітніх технологій, зокрема пептидного аналізу зубної емалі для визначення статі дітей, а також дослідження віку та причин смерті. Для ідентифікації решток уже зібрані ДНК-зразки у 14 осіб, а ще 80 людей звернулися до Офісу уповноваженого з розкопок, щоб надати свої зразки.
Дві команди працюватимуть паралельно на різних ділянках, а район септичної ями, де зараз облаштовано меморіальний сад, залишать для розкопок на завершальний етап.
Родичі загиблих дітей висловлюють сподівання, що останки вдасться ідентифікувати та перепоховати з належними почестями. Водночас частина місцевих мешканців занепокоєна проведенням робіт, наголошуючи, що «мертвих треба залишити у спокої».
Колишні вихованці закладу та їхні рідні згадують трагічні сторінки свого минулого. 73-річний Пі Джей Хаверті, який провів там перші шість з половиною років життя, відзначає, що діти не отримували належної любові, а матері мали лише мінімальні права на спілкування з дітьми. Дехто з колишніх жителів підозрює, що частину дітей незаконно всиновлювали до США, підробляючи свідоцтва про смерть.
Серед інших відгуків — слова Анни Корріган, чиї брати померли в закладі у віці семи та тринадцяти місяців. Вона назвала теперішню пошукову операцію «світлом у кінці дуже довгого тунелю», хоча зізнається, що не впевнена в отриманні відповідей.
Будинок матері та дитини Bon Secours був притулком для незаміжніх вагітних жінок та їхніх дітей. Багато жінок змушували до важкої неоплачуваної праці, а дітей часто віддавали на усиновлення без їхньої згоди. З усіх дітей, лише двоє були поховані на офіційному кладовищі, решта ж стали жертвами прихованої трагедії, масштаби якої стали відомими лише у 2014 році, після розслідування Кетрін Корлес. Сьогодні уряд Ірландії проводить розкопки з метою належного перепоховання дітей та виплати компенсацій постраждалим.