Влада Естонії виступила із різкою критикою на адресу колишньої канцлерки Німеччини Ангели Меркель після її заяв щодо ролі балтійських країн і Польщі у припиненні переговорів з росією напередодні повномасштабної війни проти України.
Про це розповідає News IO
Реакція естонських політиків на заяви Меркель
Голова парламентського комітету із закордонних справ Естонії Марко Мікельсон висловив глибоке розчарування з приводу слів Меркель, охарактеризувавши їх як «нову і, на жаль, дуже низьку точку для Ангели Меркель: звинувачувати держави Балтії та Польщі в провокації імперської війни Росії».
«На жаль, це кидає тінь на весь період її роботи канцлером Німеччини. Я навіть не згадуватиму тут про „Північний потік“», – додав Мікельсон.
Своєю чергою, міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна, не згадуючи імені Меркель, наголосив, що причиною війни росії проти України є виключно небажання москви визнати розпад Радянського Союзу та її імперські амбіції. Він підкреслив, що «лише росія є винною в цій агресії».
Контекст висловлювань Меркель і їх сприйняття
Напередодні Ангела Меркель дала інтерв’ю угорському виданню Partizan, в якому розповіла, що під кінець свого перебування на посаді канцлера прагнула започаткувати новий формат переговорів між Європейським Союзом і володимиром путіним. Вона зазначила, що «відчувала, що він більше не сприймає Мінські угоди серйозно». Меркель пояснила, що ініціатива не була підтримана насамперед балтійськими країнами та Польщею, які остерігалися відсутності спільної політики щодо росії. За її словами, після її відставки незабаром розпочалася війна.
Заяви Меркель були поширені у ЗМІ з трактуванням, що вона частково поклала відповідальність за початок повномасштабної війни на країни Балтії та Польщу. Нагадаємо, Меркель очолювала уряд Німеччини з 2005 по 2021 рік і залишила посаду незадовго до початку російського вторгнення. Вона вже неодноразово піддавалася критиці через підтримку проєкту газопроводу «Північний потік-2» між росією і Німеччиною.
У своїй автобіографії Меркель обґрунтовувала відмову підтримати надання Україні перспективи членства у НАТО на Бухарестському саміті 2008 року, попри зауваження експертів, що такий крок міг би запобігти агресії росії проти України.