В Україні тривають дискусії щодо перепоховання видатних діячів, які поховані за кордоном, у рамках створення Національного пантеону. Одним із ключових питань є можливість перепоховання Степана Бандери, одного з провідних лідерів українського націоналістичного руху XX століття, з Мюнхена до України.
Про це розповідає News IO
Умови перепоховання за німецьким законодавством
У міській службі кладовищ Мюнхена, де похований Бандера, пояснили, що перепоховання в Німеччині можливе лише за суворих вимог. Оформити заявку на перенесення можуть виключно власник права на могилу та родичі, причому лише за взаємною згодою. У країні діє принцип «спокою померлого», який має конституційний статус і вважається пріоритетним. Для ухвалення рішення про ексгумацію необхідна серйозна причина, яку суди трактують досить обмежено. Наприклад, це може бути випадок, коли родичі через виняткові життєві обставини не можуть доглядати за могилою. Проте сам факт проживання далеко від місця поховання, навіть на відстані у сотні кілометрів, не розцінюється як підстава для перепоховання.
Крім того, враховується воля самого померлого – мають бути докази того, що ексгумація відповідала б його бажанню. Усі ці обмеження ускладнюють реалізацію ініціатив щодо перепоховання історичних постатей, навіть за підтримки держави.
Що кажуть у Мюнхені про можливість перепоховання Бандери
«Щодо можливості перепоховання Степана Бандери застосовуються такі ж загальні правила. Якщо власник права на могилу подасть заяву, її можуть схвалити за наявності вагомої причини. Також потрібна згода родичів. Якщо з таким проханням звертається Україна, згода сім’ї все одно є обов’язковою», – повідомили Радіо Свобода у міській службі кладовищ Мюнхена.
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів на Прикарпатті. Під час навчання у Львівській політехніці він став членом Організації українських націоналістів і згодом очолив її. У 1930-х роках Бандера був організатором замаху на радянського дипломата Майлова у Львові на знак протесту проти політики голодомору на Наддніпрянщині. Також він керував підготовкою убивства польського міністра внутрішніх справ Пєрацького, що призвело до його засудження Варшавським судом до страти, яка згодом була замінена на довічне ув’язнення.
У 1941 році Бандера став одним із ініціаторів проголошення Акту відновлення української держави у Львові, що не було погоджено з німецькою окупаційною владою. За це його заарештувало гестапо і відправило до концтабору Заксенгаузен, де він провів понад три роки.
15 жовтня 1959 року Степан Бандера був убитий у Мюнхені агентом КҐБ Богданом Сташинським.